Липинець І.П. — к.с.-х. наук, доцент
Вибиванцева О. В., Василенко Д.Л.- ст. 4 курсу

Людство з давнини використовувало зрошуване землеробство як фактор, що допомагає отримувати стабільні врожаї.

Основні проблеми зрошуваного землеробства пов’язані з охороною грунтів від негативного впливу водних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.

На сьогоднішній день, для удосконалення природокористування зрошуваних ландшафтів півдня України необхідно:

1. розглядати зрошуване землеробство як систему, вихідними якої є економічний результат та екологічна ситуація;
2.  перейти до екологічно збалансованої структури земельних угідь (оптимальне співвідношення площ пашні, сіножатей, пасовищ, лісів, водних ресурсів).Визнано, що екологічна рівновага встановлюється при наступному співвідношенні площ, зайнятих екосистемами: перетворені екосистеми — 40%, природні — 60%;
3. у  структурі     сільськогосподарських  угідь  розширити  площі  під
   багаторічними травами, знизити вміст соняшнику у сівозмінах;
4. замінити стратегію максимуму у використанні мінеральних добрив і
   інших хімічних засобів на стратегію оптимуму;
5. впроваджувати водозберігаючі режими зрошення та дотримуватися
   оптимальних рівнів залягання підґрунтових вод;
6. перехід на ресурсозаощадливі та економічно безпечні технології. До таких належать такі способи зрошення, як краплинне та мікро дощування, які об’єднують загальною назвою мікрозрошення; 
7. розробити   системи   біологічного   землеробства,   які   основані   на використанні  ресурсів  самої природи  і  дають  можливість  зберігати  та підвищувати родючість ґрунтів;
8. впроваджувати енергозберігаючі технології, а саме, впроваджувати низьконапірні модифікації ДМ «Фрегат» типу Дму — Бнм і дощувальні агрегати ДДА — 100 МА, з низькою інтенсивністю дощу, а також переходити на нічні поливи;
9. переходити на виробництво екологічно чистих продуктів;
10. впроваджувати організаційно — економічні заходи по стимулюванню землекористувачів за дбайливе відношення до землі. На сьогодні найбільш розповсюдженими строками оренди землі є короткострокова оренда — на 1 -3 роки, але найбільш доцільним є перехід на довгострокову оренду тощо.

В договорах оренди при передачі землі в оренду поряд з виробничими показниками повинні обов’язково включаться показники, які характеризують рівень родючості грунту, розмір граничних втрат родючості грунту за час користування землею. Одночасно повинні бути розроблені заходи по відповідальності за збитки, нанесені навколишньому середовищу, заходи контролю основних екологічних показників.

Таким чином, розглядаючи еколого-економічну оцінку, як вихідну макросистеми зрошуваних ландшафтів, можна зазначити, що в умовах негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище для підтримки його на рівні екологічної безпечності необхідно перейти до еколого-економічної концепції розвитку, тобто перейти до формування таких агросистем, яким притаманна висока відтворювальна спроможність при науково обґрунтованих технологіях вирощування та екологічна стабільність природного середовища. Реалізація такої концепції допоможе вирішити проблемі економічного захисту земель, підпорядкованості керівництва сільським господарством з боку держави інтересам охорони і раціонального використання земельних ресурсів с боку товаровиробників тощо. Без достатніх науково-методичних розробок організаційно-економічного характеру вирішити проблеми еколого-економічної оцінки використання агроландшафтів не можливо.

Липинець І.П. — к.с.-г. наук, доцент,
Сергієнко А.- студентка 4 курсу БГМФ

Роль зрошення у підвищенні врожайності  сільськогосподарських культур за недостатнього та нестійкого зволоження у поєднанні з широким його застосуванням і визначають важливість зрошуваних агроландшафтів для забезпечення  сталого виробництва сільськогосподарської продукції як для України в цілому, так і для  окремих її регіонів.

Економічні розрахунки ефективності зрошуваних агроландшафтів, проведені Інститутом аграрної економіки УААН,  показують, що додатковий чистий прибуток  від зрошення в 2,6 рази вищий   порівняно з неполивними землями. При аналізі ефективності витрат на розвиток зрошення в Україні встановлено, що за період 1966-1988 рр. вартість приросту продукції землеробства завдяки зрошенню, в цінових співвідношеннях того періоду, вже перевищувала суму капіталовкладень на будівництво меліоративних систем і витрат на їхню експлуатацію.    У докризовий період частка виробництва сільськогосподарської продукції  на таких землях значно перевищувала їх частку у загальній площі сільськогосподарських угідь. На сьогодні  зрошення залишається одним із найбільш інтенсивних та дійових чинників антропогенного  навантаження на навколишнє середовище у цілому і  на зрошувані землі зокрема. З його початком змінюються умови функціонування всіх складових природного середовища, у тому числі відбуваються зміни у направленості і швидкості ґрунтових процесів. Результати цих змін можуть мати як позитивний ( поліпшення водозабезпечення, підвищення родючості  тощо), так і негативний характер.  До негативних екологічних наслідків проведення меліорацій в Україні можна віднести наступні: зниження річкового стоку в результаті забору води на зрошення;  зміна рівнів ґрунтових вод ( в Україні підтоплено біля 16 млн. га, темпи підйому рівнів ґрунтових вод складають 0,3 м на рік); вторинне засолення й осолонцювання грунтів ( у Причорноморській низині за 10 років зрошення чорноземів запаси солі в метровій товщині зросли з 7 до 9 т/га, а у верхньому 30-ти см шарі — із 1,8 до 3 т/га,  біля 20% зрошуваних земель в Україні знаходяться в незадовільному стані). Щорічні еколого-економічні збитки від водної і вітрової ерозії грунтів  складають 7 млрд.грн.

Негативний вплив зрошення можна значно зменшити або і повністю усунути, при дотриманні науково обґрунтованих технологій зрошуваного землеробства і достатнього фінансування.

Комплекс першочергових заходів, необхідних для сталого функціонування зрошувальних систем, як основи ефективного використання зрошуваних земель, є похідною від їх фактичного технічного стану.  Головною метою такого комплексу заходів має бути спочатку призупинення процесу скорочення площ фактичного поливу, а в перспективі — відновлення поливів до науково обґрунтованих  режимів зрошення на всій, за винятком  земель, що мають незадовільний стан, наявній площі.

Неможливо відновити стале функціонування зрошуваних систем майже на всій площі зрошуваних земель без комплексної її реконструкції і модернізації. А це можливо за рахунок впровадження менш енергоємних способів поливів, а саме за рахунок впровадження низьконапірних дощувальних агрегатів, краплинного та поверхневого зрошення.

Взаємоузгодженність екологічних та економічних вимог при зрошенні земель може бути досягнута  шляхом розробки та впровадження у практику якісно нових, екологічно безпечних насамперед ґрунтотворних технологій і способів поливу, пристосованих до конкретних природно-господарських умов, екологічно надійних і високоефективних технологій вирощування сільськогосподарських культур і організації виробництва на зрошуваних землях за умов ринкової економіки, способів та методів стимулювання товаровиробників, що використовують зрошувані  землі для господарювання на засадах  природно-, ресурсо- та енергозбереження.