На стадії розробки проекту організації будівництва неможливо точно розрахувати трудомісткість всіх майбутніх робіт через великий їх набір, різноманітність, мінливість умов їх виробництва. Тому потребу в робочій силі встановлюють по укрупненому показнику — виробітку на одного робітника за рік в грн.
Кількість робітників необхідних в розрахунковому році для виконання будівельно-монтажних робіт Р1 і для роботи на підсобних і допоміжних підприємствах Р2 визначається за такою формулою:
де: Ср — річна вартість робіт будівництва ЗС;
Річна вартість робіт визначається
де:
Тн— нормативний термін будівництва ЗС, 28 міс.
В — виробіток на одного робітника — сума капіталовкладень, освоюваних будівельною організацією з розрахунку на одного робітника за рік, 70000 грн.;
Кп. — коефіцієнт, що враховує збільшення виробітку від планованого підвищення продуктивності праці (по 3,5% в рік).
Річний виробіток на одного робітника безперервно росте і коливається в дуже широких межах залежно від характеру об’єкту, що будується, природних і кліматичних умов, рівня механоозброєності, питомої ваги вартості будівельних матеріалів, напівфабрикатів, конструкцій і устаткування у складі загальної кошторисної вартості об’єкту, діючих цін.
Для проектних розрахунків річний виробіток на одного робітника приймають за фактичними звітними даними для зони виробництва робіт і за узгодженням з підрядними будівельними організаціями.
Загальна чисельність працюючих на будівництві буде
де:
К1, К2, К3 — коефіцієнти, що враховують відповідно чисельність:
К1— інженерно-технічних працівників — ІТР (1,07…1,09);
К2 — службовців (1,05);
К3— молодший обслуговуючий персонал — МОП (1,02…1,03);
К4 — що знаходяться у відпустці ( 1,05…1,06).