Гур’єва О.С. — студентка 3 к., Моторига Г.М. — 4 к
Малєєв В.О. доцент
Дослідження проводили у АТ «Чорноморський» Херсонської області, розташованому у зоні дії Каховської зрошувальної системи. Об’єктами досліджень були чорноземи південні та поливні води р. Дніпро. Вивчення грунтових процесів базувалося на порівняно-аналітичному і порівняно-географічному методах. Основою цих підходів є метод стаціонарних ключів-аналогів, при якому на репрезентативних ділянках закладають групу грунтових розрізів, що характеризують незрошувані та зрошувані грунти. Розрізи закладено у межах одного геоморфологічного елемента при однотипному сільськогосподарському використані. Протягом досліджень мінералізація зрошувальних вод р.Дніпро становила 0,32-0,51 г/л. Вміст гідрокарбонат, — хлорид і сульфат-іонів коливався відповідно у межах 2,40-3,28; 1,03-1,36 та 1,20-2,60 м.екв/л. Спостерігалася періодична поява іонів СО2-3. Кількість іонів кальцію, магнію та натрію відповідно дорівнювала 2,0-3,3 1,4-2,6 та 0,72-2,56 м.екв/л. Водневий показник рН змінювався від 7,6 до 8,8. Клас води — гідрокарбонатно-кальцієвий. Іригаційна оцінка свідчить, що вода р.Дніпро придатна для зрошення без обмежень за винятком підвищеного показника рН та вмісту натрію. У результаті дослідів виявлено, що тривале зрошення призвело до зміни фізичних, фізико-хімічних та хімічних властивостей грунтів, які вивчали. Спостерігається неістотне зменшення кількості водостійких агрегатів у чорноземах південних, які зрошуються водами р.Днепро (20 років), на 1,04% у орному шарі при вмісті у незрошуваному грунті 39,14%. Під впливом зрошення відзначається збільшення суми легкорозчинних солей на 0,006% у метровому шарі грунту. Серед катіонів спостерігається вилуговування іонів кальцію, кількість яких при зрошенні знизилася на 0,1 м.екв/100 г грунту (шар 0-100 см). Відзначається тенденція до збільшення вмісту іонів магнію у верхніх шарах (0-20, 20-40см) грунту, а також катіонів натрію по всьому метровому профілю. У складі аніонів виявлено зростання гідрокарбонат-іонів на 0,005% (шар 0-100 см). Хімізм засолення незрошуваних грунтів — сульфатно-кальцієвий. Під впливом зрошення тип засолення чорноземів південних змінився на сульфатно-натрієвий.
Внаслідок тривалого зрошення (20 років) у грунтово-поглинаючому комплексі чорноземів південних спостерігається зниження ємності катіонів на 0,49 м.екв/100г грунту (шар 0-30 см) та нагромадження іонів натрію на 0,2% і магнію на 2% в орному шарі грунту (табл.1). Серед катіонів кількість увібраного кальцію зменшилася на 0,93м.екв/100 г грунту.
Таблиця 1. Склад увібраних катіонів чорноземів південних
| Шар грунту |
Вміст увібраних катіонів м.екв/100г грунту |
Сума |
Процент від суми катіонів |
||||
|
Са2+ |
Мg2+ |
Na+ |
Са2+ |
Мg2+ |
Na+ |
||
|
0-10 |
19,6 |
6,0 |
0,18 |
25,78 |
76.0 |
23,3 |
0,7 |
|
Зрошуваний грунт (20 років) |
|||||||
|
0-10 |
18,8 |
6,4 |
0,25 |
25,45 |
73,9 |
25,1 |
1,0 |
В умовах інтенсивного зрошення безперечна актуальність вивчення синтезу й мінералізації гумусових сполучень. У літературних джерелах відзначається три основних напрямки розвитку процесів гумусоутворення в умовах зрошення: перший — збільшення вмісту гумусу і поліпшення його якісного складу, другий — погіршення гумусового стану, третій — деяке поліпшення вмісту і запасів гумусу на початку зрошення з наступною стабілізацією гумусного стану грунтів.
У нашому випадку, під впливом зрошення в чорноземах південних встановлені втрати гумусу, які у метровому шарі грунту становили 0,16% (табл.2). Найбільше зниження його було у шарах грунту 20-40 та 40-60 см і відповідно становило 11,2-12,0%.
Таблиця 2. Вплив тривалого зрошення на вміст гумусу в чорноземах південних
| Шар грунту, см |
Вміст гумусу, % |
Втрати гумусу |
|
|
незрошуваний грунт, х1 |
зрошуваний грунт, х2 |
||
|
0-20 |
2,56 |
2,46 |
0,10 |
Таким чином, встановлено, що тривале зрошення (20 років) чорноземів південних призвело до негативних змін властивостей грунту.
У зрошуваних грунтах спостерігається зменшення кількості водостійких агрегатів, виявлено процеси декальцинації та осолонцювання. Втрати гумусу відображають регіональний процес дегуміфікації чорноземів у зв’язку з інтенсивним землеробством.